Фімоз головного мозку - загрози для життя немає, але повне одужання під питанням!
Сьогодні з вуст журналістів все частіше і частіше можнапочути, що у наших російських депутатів точно фімоз головного мозку. Цікаво те, що громадськість цілком підтримує цю думку, однак звинувачує самих журналістів і телебачення в тому, що вони і є причиною цього "захворювання".
Симптомами даного психічного «захворювання»є нездатність об'єктивно оцінювати навколишнє дійсно і вузькість поглядів при сильно завищену самооцінку, яку викликав фімоз головного мозку. Простіше кажучи, «пацієнт» настільки впевнений у своїй винятковості, що не здатний побачити що-небудь далі свого носа. А фимозом це стан жартівливо називають через те, що до нього «приводить» те, що розрослася самооцінка як би ущемляє сіра речовина і порушує нейронні зв'язки, що і перешкоджає нормальному протіканню хімічних і біологічних процесів в мозку. Однак на відміну від усіх захворювань від нього страждає не сам «хворий», а оточуючі його люди. При цьому найчастіше виділяють кілька стадій прогресуючого фімозу:
- Людина може об'єктивно міркувати і мислити тільки в спокійному стані, а в збудженому - на перший план виходить власне его, яке заважає робити логічні висновки.
- На цій стадії об'єктивне мислення стаєскрутним і в спокійному стані, а на навколишніх найчастіше вихлюпується цілий потік невмотивованої агресії, за рахунок якої «пацієнт» ще більше самостверджується.
- Тепер справа набуває по-справжньому серйознийоборот, а постійна агресія по відношенню до світу навколо стає стилем життя людини, який остаточно переконує себе у власній винятковості і нікчемності всіх оточуючих людей. Вилікувати фімоз без операції в такій запущеній стадії вже не вийде, тому необхідно «оперативне» втручання досвідченого фахівця-психолога, а на лікування піде величезна кількість часу і душевних сил і лікаря, і самого пацієнта.
- Фімоз головного мозку четвертого ступеня - цезовсім окрема розмова, адже на цій стадії «хвороба» повністю підпорядковує собі життя «пацієнта», який вже і сам починає відчувати її згубний вплив, однак вдіяти з цим вже нічого не може. Інтернет-спільнота однозначно сходиться в тому, що на цій стадії вже допоможе тільки «евтаназія», а повне одужання навіть під керівництвом справжнього професіонала опиняється під великим питанням. Хоча все як і раніше залежить від настрою «пацієнта» і його бажання одужати. </ Ol </ p>