Японські письменники: Акутагава Рюноске, Харукі Муракамі та Муракамі Рю

Зараз дуже популярні такі японські письменники,як Харукі Муракамі і Рю Муракамі, але сучасному читачеві, напевно, невідомо, що історія нової японської прози в Росії почалася далеко не з них. В її витоки були твори Акутагави Рюноске. Про цих трьох персоналіях ми і поговоримо в цій статті. Так як перше можна з повним правом віднести до категорії «японські письменники сучасні», то спочатку варто обговорити роботи Акутогави і його два твори: «Життя ідіота» і «Зубчасті колеса».

Акутогава Рюноске. Проза як «фіолетова спалах». «Життя Ідіота»

Для тих, хто більш-менш знайомий з японськоюсловесністю, що не буде новиною те, що в ній не найголовніше місце займає сюжет. Така, наприклад, поезія Басьо. По суті, це ж тільки заримовані певним чином спостереження. І якщо ми відкриваємо, наприклад, «Життя ідіота», то натикаємося рівно на таку ж прозу. Книга складається з дуже дрібненькі історій-замальовок. Тільки після прочитання їх усіх складається в голові читача цілісна картина. Фокус твори Акутагави в тому, що однаково цінні і замальовки самі по собі, і велика картина.

Акутагава і Достоєвський. «Зубчасті колеса»

Який зв'язок між прозою Рюноске і ФедораМихайловича? По-перше, Акутагава добре знав і любив російську літературу, по-друге, японський письменник, як і російський, зображував існування людини в граничних і прикордонних ситуаціях, там, де життя стикається з божевіллям і смертю. Жах «Зубчастих коліс» ще й у тому, що вони автобіографічні.

«Зубчасті колеса» і «Життя ідіота» - це зразкипередсмертній прози письменника. Він помер рано, в 35 років прийняв смертельну дозу «веронал». У прямому і переносному сенсі здали нерви. Але це не означає, що його проза цікава тільки психологам, психіатрам і лікарям, зовсім немає. Проза Акугатави сподобається всім тим, кому небайдужа справжня, хороша література та граничні, «прокляті» питання людського існування. А тепер настав час говорити про тему «японські письменники сучасні».

Харукі Муракамі: «Країна чудес без гальм і Кінець світу»

Сучасні японські автори хоча й зберегли певна національна своєрідність, але стали дуже «західними»: їхні твори переважно сюжетні, що відбивається і на нашому оповіданні.

«Країна Чудес ...» схожа на затяжне падіння вкролячу нору. Головний герой - фахівець з шифрування особливого роду, яке називається шаффлінгом. Суть методу в тому, що текст кодують через історію, яка існує тільки в голові Шаффлер, причому відбувається це несвідомо. Однак професор-винахідник методу з'ясував, що всі фахівці, крім головного героя, в ході експерименту померли. І всю книгу вчений намагається врятувати його. Для цього вони спускаються в підземний світ, прохід в який відкривається в шафі професора, зустрічаються з жахливими створіннями, що поширюють льодовий страх, біжать від повільно наздоганяє їх потопу, піднімаються по мотузяній драбині у високу вежу.

І головний герой вирішує залишитися у внутрішньомусвіті своєї голови, а це означає смерть тіла. Дана історія розгортається в кожній другій главі книги і спочатку вона ніяк не пов'язана з основним сюжетом.

В голові героя існує ціле місто, навколонього - висока стіна. У місцевих жителів є такий звичай: у кожного, хто входить відрізати тінь. Герой отримує в цьому місті роботу бібліотекаря. Його основна функція - читати старі сни, поміщені в черепа мертвих тварин.

Ніхто не може покинути місто, бо стіна висока,а тінь живе окремо від людини не більше тижня. Але головний герой, навіть знайшовши вихід, не в силах покинути цей замкнутий світ, який зникне, якщо він залишиться живий.

Ось такі ось дивні сюжети воліють сучасні японські письменники, далі все буде ще «чудесатее і страньше», як говорив Л. Керролл.

Рю Муракамі. «Діти з камери зберігання»

Мабуть, найвідоміший твір автора. Роман про двох дітей. Їм пощастило вижити, після того як їх матері залишили новонароджених немовлят в камерах зберігання. Вони майже ровесники, дуже схожі і відчувають одні й ті ж психологічні проблеми: страх закритих приміщень і пов'язані з цим труднощі.

Колись цих людей лікували звуками биття серцявагітної жінки, але потім в метушні своїх життів вони забули цей звук. Але все життя його шукали. Їм знадобилося дуже багато чого пережити, щоб його згадати. Одному братові треба було пожити в зараженій частини міста, де дотик до пофарбованим червоним предметів і поверхонь обіцяє повільну і болісну смерть, а ще знайти отруйний газ «датура» і отруїти їм багатомільйонне місто, посіяти хаос.

Другому довелося пройти довгий шлях: стати суперзіркою, відрізати собі кінчик язика, збожеволіти, ненароком вбити власну матір і сісти у в'язницю. І все це тільки для усвідомлення того, що будь-яка мати дає своїй дитині посил: "Живи! Моє серце б'ється для тебе".

Книги японських письменників: одні - для роздумів, інші - для розваги

Для читача, далекого від філологічних вишукувань,важливий тільки одне питання про те, кого вибрати для читання ввечері. Відповідь напрошується сам собою: в залежності від того, що людина хоче отримати від знайомства з японською прозою.

Наприклад, сучасних авторів, представленихтут, можна читати в будні, після виснажливого робочого дня. Незважаючи на химерність сюжету, їх твори не вимагають інтелектуальної напруги від читача. Відповідно, Акутагаву краще пересунути на вихідні дні, коли голова читача буде свіжа і сприйнятлива до красот стилю. В крайньому випадку можна завести зошит, (або аркуш паперу) на обкладинці якої буде написано: «Японський письменник і графік читання його творів». Якщо людині важко зважитися, нехай він спробує дотримуватися систему в своєму самоосвіті.