Падіння астероїда: Антарктида, Мексика ...
Падіння астероїда на Землю - це катаклізмглобального масштабу. Воно завжди приводило до змін в кліматі нашої планети, через які вимирало величезна кількість видів живих організмів. За однією з найбільш достовірних гіпотез, саме падіння астероїда стало причиною масового пермського вимирання близько двохсот п'ятдесяти мільйонів років тому. Пермське вимирання, хоча воно і не дуже відоме широкій публіці, було куди трагічніше, ніж знамените вимирання динозаврів сімдесят мільйонів років тому.
Друга катастрофа була значно меншруйнівною, хоча тоді теж відбулася заміна біологічної домінанти, яка призвела до появи і розвитку ссавців. Гіпотеза номер один - теж падіння астероїда. У першому випадку вчені вказують на кратер Землі Уїлкса в Антарктиді, який, на їхню думку, утворився від падіння цього астероїда, у другому - на кратер Чиксулуб в Мексиці.
Кратер Землі Уїлкса має в діаметрі п'ятсот кілометрів. Він повністю прихований під льодовим панциром Антарктиди, тому вивчити його поки неможливо.
У астрономів немає єдиної думки з приводу того,яке зіткнення з космічним тілом - падіння астероїда, а яке - падіння метеорита, комети або чогось іншого. Дослідники неба ніяк не можуть визначитися, які небесні тіла слід відносити до астероїдів, а які - до метеоритів і навіть до планет. Сім років тому вчені мужі вирішили виділити новий клас небесних тіл. У нього записали кілька великих астероїдів і розжалуваний з звання справжніх планет Плутон. Клас вирішили назвати "карликові планети". Нововведення не є загальноприйнятим, так як багато астрономів оскаржують доцільність нової класифікації.
Те, що сталося в середині лютого подіясколихнуло Росію, і особливо - Урал. Метеорит, який впав в околицях Челябінська, фахівці з НАСА вважають найбільшим з спостережуваних людством після Тунгуського.
Цікаво, що метеорити на Уралі стаютьчимось майже звичним, своїм, рідним. Порівняно невелика по площі Челябінська область (менш ніж дев'яносто тисяч квадратних кілометрів) за останні сімдесят п'ять років втретє стає центром тяжіння гостей з космосу. У 1941-му і 1949-му в розташованих на півночі області місті Катав-Ивановск і селі Кунашак теж падали метеорити, хоч і значно менші за розміром. Всі три місця падіння можна з'єднати майже прямою лінією довжиною не більше двохсот п'ятдесяти кілометрів. Такої концентрації метеоритів на обмеженій площі за такий короткий проміжок часу не зустрічається ніде в світі. Ну прямо містика якась!
Подія на Уралі показало, що ми беззахисні перед бомбардуванням з космосу. У Росії почалася розробка розрахованої на десять років програми по захисту від космічних загроз.