Звуконаслідувальні слова - як відрізнити і до яких частин мови віднести

Таке вкрай цікаве явище, якзвуконаслідувальні слова або звуконаслідування, зустрічається практично у всіх мовах світу, але при вивченні як рідної, так і іноземних мов чомусь цю тему часто обходять стороною. На уроках російської мови ці слова згадуються побіжно, тільки при вивченні вигуків. У цих двох груп дійсно є спільні риси, наприклад, проблеми зі словотвором.

Відрізнити вигуки від звукоподражаний дужелегко: перші висловлюють почуття, не називаючи їх - "ой", "ах" і так далі. А звуконаслідувальні слова імітують якийсь звук, наприклад "хлоп", "клац", "мяу" і т. Д. Звичайно, така імітація не є досконалою, але носіям мови вона, як правило, буває зрозумілою без додаткових пояснень. Цікаво також і те, що, не будучи, по суті, повноцінною частиною мови, звуконаслідування несе якусь семантику, тобто цей "набір звуків" не позбавлений певного сенсу. Крім того, семантика звуконаслідування не змінюється в залежності від контексту, в той час як значення вигуки можна точно визначити тільки в залежності від інтонації і мовної ситуації.

Проте, звуконаслідувальні слова дужеважливі, як в російській, так і в інших мовах. Саме з звуконаслідування починає формуватися мова і зіставлення предметів, явищ, живих істот зі словами, які їх позначають. Наприклад, падіння багато маленьких дітей позначать як "бух", а машину - "бі-бі". Крім того, іноді такі слова стають самостійними частинами мови, особливо добре це видно на прикладі англійської мови.

Цікаво, що практично все розмаїттязвуків світу можна укласти в звуконаслідувальні слова. Приклади вкрай прості - будь-яка дитина зобразить дзижчання бджоли або шелест трави, гавкіт собаки і мекання вівці. Правда, в різних мовах це буде звучати зовсім по-різному, але це бачиться цікавою особливістю даного явища.

Еквівалент російського "кукуріку" у французькому -"Cocorico", а в англійському - "cock-a-doodle-doo". Крім того, японські кішки нявкають зовсім не так, як італійські. Причиною цього, як вважається, є складна природа освіти оригінальних звуків. Оскільки людський мовний апарат не може досконало передати все різноманіття Шелестов, скрипів, шурхіт і дзижчання, єдиний вихід - зімітувати їх приблизно, взявши за основу лише якусь характерну частину звуку. Крім того, має місце також і суб'єктивне сприйняття одного і того ж звучання різними людьми, саме тому

звуконаслідувальні слова в різних мовах відрізняються один від одного, але одночасно мають якусь загальну основу.

Англійська мова в сенсі вживаннязвуконаслідування вкрай цікавий, адже в ньому вони отримали велике поширення. Звук дзижчання - buzz - перейшов в іменник і дієслово зі схожим значенням, те ж саме відбулося зі звуком шипіння - hiss. І таких англійських слів, що відбулися від звукоподражаний, - велика кількість. До речі, в російській мові теж є такі випадки, коли звуконаслідувальні слова переходять в самостійні частини мови, проте більшість з них відносяться до інтернет-сленгу.