Історія розвитку обчислювальної техніки
Найпершими обчислювальними пристроямибули власні пальці людини. Коли цього кошти виявлялося недостатньо, в хід йшли камінчики, палички, черепашки. Складаючи такий набір десятками, а потім і сотнями, людина вчилася вважати і користуватися засобами вимірювання чисел. Саме з камінчиків і черепашок почалася історія розвитку обчислювальної техніки. Розкладаючи їх по різних стовпцях (розрядами) і додаючи або прибираючи потрібну кількість камінчиків, можна було виробляти додавання і віднімання великих чисел. При багаторазовому додаванні можна було виконувати навіть таке складне дію, як множення.
Потім починається історія розвитку засобівобчислювальної техніки. Першим засобом для обчислення стали винайдені на Русі рахунки. У них числа розбивалися на десятки за допомогою горизонтальних направляючих з кісточками. Вони стали незамінним помічником торговців, чиновників, кацапів і керуючих. Ці люди вміли користуватися рахунками просто віртуозно. Надалі таке необхідне пристрій проникло і в Європу.
Найпершим механічним пристроєм для рахунку,яке знає історія розвитку обчислювальної техніки, стала лічильна машина, яку в 1642 році побудував видатний французький вчений Блез Паскаль. Його механічний «комп'ютер» міг виробляти такі дії, як додавання і віднімання. Цю машину звали «Паскаліна» і складалася вона з цілого комплексу, в якому встановлювалися вертикально колеса з нанесеними цифрами від 0 до 9. Колесо при повному обороті чіпляло сусіднє колесо і повертало його на одну цифру. Кількість коліс визначало кількість розрядів обчислювальної машини. Якщо на ній встановлювали п'ять коліс, то вона могла вже проводити операції з величезними числами аж до 99999.
Потім в 1673 році німецький математик Лейбніцстворив пристрій, який міг не тільки віднімати і складати, але також ділити і множити. На відміну від машини Паскаля колеса були зубчасті й мали дев'ять різних довжин зубів, ніж та забезпечувалися такі неймовірно «складні» дії, як множення і ділення. Історія розвитку обчислювальної техніки знає багато імен, але одне ім'я відоме навіть неспеціалістам. Це англійський математик Чарльз Беббідж. Його заслужено називають батьком всієї сучасної обчислювальної техніки. Саме йому належить ідея, що в обчислювальній машині необхідно пристрій, який буде зберігати числа. Причому цей пристрій має не тільки зберігати числа, а й давати команди обчислювальній машині, що вона повинна з цими числами робити.
Ідея Беббіджа і лягла в основу пристрою ірозробки всіх сучасних комп'ютерів. Такий блок в обчислювальній машині називають процесором. Однак вчений не залишив ніяких креслень і описів машини, яку він винайшов. Це зробив один з його учнів в своїй статті, яку він написав французькою мовою. Статтю прочитала графиня Ада Августа Лавлейс - дочка знаменитого поета Джорджа Байрона, яка перевела її на англійську мову і розробила для цієї машини власні програми. Завдяки їй історія розвитку обчислювальної техніки отримала один з найдосконаліших мов програмування - АДА.
XX століття дало новий поштовх розвитку обчислювальноїтехніки, пов'язаний з електрикою. Було винайдено електронний пристрій, який запам'ятовує електричні сигнали - ламповий тригер. Створені з його допомогою перші комп'ютери могли вважати в тисячі разів швидше, ніж найдосконаліші механічні лічильні машини, але були ще дуже громіздкими. Перші ЕОМ важили близько 30 тонн і займали приміщення розміром більше 100 кв. метрів. Подальший розвиток обчислювальні машини отримали з появою надзвичайно важливого винаходу - транзистора. Ну а сучасні засоби обчислювальної техніки немислимі без застосування мікропроцесора - складної інтегральної мікросхеми, розробленої в червні 1971 року. Така коротка історія розвитку обчислювальної техніки. Сучасні досягнення науки і техніки підняли рівень сучасних комп'ютерів на небувалу висоту.
