Свято-Троїцький Антонієві-Димська монастир

Свято-Троїцький Антонієві-Димська монастирзнаходиться в селі Червоний Броневик, що розташована в Боксітогорск районі Ленінградської області. Ця православна обитель належить Санкт-Петербурзької митрополії РПЦ. За двадцять кілометрів від неї знаходиться місто Бокситогорск, а в сімнадцяти - Тихвін. Антонієві-Димська монастир має багату історію заснування та існування - про це і піде мова далі.

Передання

Обитель, згідно з переказами, заснована 1242 рокуна землях Новгородської республіки преподобним Антонієм, який був учнем Варлаама Хутинського. Установа відбулося офіційно, коли була подарована грамота князем Олександром Невським.

24 червня 1273 року (за іншими відомостями - 1224 р) Преподобний Антоній помер, його тіло поклали у кліросу в влаштованої ним же церкви. Мощі святого в 1370 році були знайдені нетлінними, їх поклали в цьому ж Антоніївському храмі відкрито в раку.

У 1409 обитель нібито повністю зруйнували під час навали на Новгородські землі хана Едигея (насправді Едигей не дійшов до Новгородської землі). Бачачи наближення ворога, насельники монастиря проспівали біля раки з мощами Антонія молебень і приховали їх під спудом, присипавши землею і поклавши кам'яну плиту. Церковне начиння, вериги, залізну капелюх і дзвони святого опустили на саме дно Димського озера.

XVI-XVII століття

З 1585 року, після того як шведами 1578 р була розорена Валаамская обитель, її ченці переселилися в Антонієві-Димська монастир. Тут зберегли загальножительні Валаамские традиції. У 1618 р ченців перевели до Василівської обитель на Волхові.

У 1611 року розорення шведів піддався монастир. Війська Якова Делагард облогою не змогли взяти Тихвинскую Успенську обитель і свій удар обрушили на Димська. Братія неукріпленого монастиря не змогла чинити опору і розійшлася по навколишніх лісах. Келії і храми були спалені.

З благословення патріарха Філарета в 1626 роціцар Михайло Федорович наказав відновити Антонієві-Димська монастир. А в період царювання Олексія Михайловича, в 1655 році, в обителі працями ігумена Філарета був побудований перший храм з каменю.

У 1687 р Димська монастир згорів, а потім був заново відбудований.

У грамоті царів Петра Олексійовича і Іоанна Олексійовича від 21 червня 1692 р обитель вважалася приписної до Софійського дому.

Джерела ранньої історії монастиря

Відомості про заснування обителі містить житієАнтонія Димського, найбільш рання його редакція з дійшли до нас датується кінцем сімнадцятого століття. Швидше за все, в Димська монастирі житіє було складено з використанням місцевих переказів.

Друга, більш пізня редакція датується кінцем XVIII - початком XIX століття, і є, на думку дослідників, переробкою першої редакції за зразком житія преподобного Феодосія Тотемського.

У чому полягають причини незначності відомостей про раннюісторії Димська обителі? У першій редакції повідомляється, що інформація не збереглася «від велія забуття і недбальства ... і від всяких військових людей знаходять, і буесть, і від колишніх пожеж».

Про подарованої 1243 р Олександром Невським на створення монастиря грамоті згадується в пізньої редакції житія Антонія. У ній же повідомляється про події 1409, 1611, 1626 рр., Хоча багато їх вважають легендарними, оскільки в інших джерелах немає вказівок на них.

1700-1919 роки

У 1764 році, в період секуляризації монастирськихземель, знову скасували обитель, і соборний храм зробили парафіяльним. Ігнатій, архімандрит Тихвинского монастиря, в 1794 р звернувся до митрополита Новгородського і Санкт-Петербурзькому Гавриїлу і поклопотався про відновлення обителі. Антонієві-Димська чоловічий монастир указом від 01.09.1794 р був знову відкритий з чернецький статутом, який митрополит власноручно склав та надіслав 11 жовтня 1795 р

9 квітня 1799-го імператор Павло Перший з казни пожертвував на лагодження обителі дві тисячі соснових дерев.

У дев'ятнадцятому столітті монастир знову бувоновлений. Більшість дерев'яних будівель замінили кам'яними. Працями настоятеля Амфілохія в 1839 році навколо обителі була побудована кам'яна огорожа зі Святими вратами і чотирма вежами по кутах. При ігумені Іларії в 1840 році був зведений одноповерховий братський корпус, а в 1846-м побудували двоповерховий настоятельскій корпус, де розташувалися кухня, братська трапезна і просфорня. У 1849 році звели двоповерховий паломницький корпус, а в 1850-м - льодовики, господарські споруди і квасоварні.

При обителі функціонувала парафіяльна школа, де навчалися діти з навколишніх сіл.

доходи

Монастир був трикласне і отримував щорокуутримання у розмірі 85,71 руб. Його річні доходи в цілому не перевищували 110 руб. Городи, лугову землю, ріллі, дров'яної ліс мав в користуванні Антонієві-Димська монастир. І озеро, на береги якого колись прийшов преподобний Антоній у пошуках молитовного усамітнення, теж належало йому. Доходу сприяла проведена щороку в святкування дня пам'яті Іоанна Предтечі чотириденна Антонієвська ярмарок.

Число насельників, починаючи з тридцяти ченцівТихвінської обителі, в 1794 р оселилися тут, до 1917 року збільшилася до п'ятдесяти п'яти. У рапорті архімандрита Антонія (Димінського) від 1913 р повідомляється, що вся братія, за винятком кількох людей, погано себе вела. Більшість ієромонахів мали сім'ї, а настоятель налаштував навколишнє населення проти себе, і люди погрожували підпалом.

Останнім настоятелем монастиря, яким в терміновому порядку замінили батька Мефодія, зазначеного в рапорті, був ігумен Феоктист.

період закриття

У 1919 р обитель була скасована. Як розповідали місцеві жителі, щоб розігнати ченців, був пригнаний броньовик. Населений пункт на місці монастиря в пам'ять про ту подію перейменували в Червоний броньовик.

У приміщеннях обителі в 1921 році розташовувавсяпритулок для людей похилого віку та інвалідів. У 1929 році тут утворили комуну з виробництва цегли, діяльність якої полягала в розбиранні монастирських веж і стін на цеглу для продажу.

До кінця 1930-х рр. Троїцький собор діяв в якості парафіяльного храму. В цей же період було знищено монастирське кладовище.

Після закінчення ВВВ в готелі і зберігся келійному корпусі організували школу трактористів, а потім в цих будівлях розташували психіатричну лікарню.

В останні десятиліття двадцятого століття залишкиобителі передали Бокситогорска комбінату «Глинозем». У монастирському прочан будинку розмістили санаторій-профілакторій заводу. Головний собор використовували під склад, а в 1956-1961 рр. його розібрали остаточно.

До початку 1990-х рр. від комплексу збереглися лише келійний двоповерховий корпус, остов чотириярусна дзвіниці собору, будівля парафіяльного училища, кілька господарських дерев'яних будівель, корпус прочан будинку.

відновлення обителі

На Димська озері біля каменя, де, якщо віритипереказами, молився святий Антоній, в 1994 році встановили дерев'яний чотириметровий хрест. Таке подія була приурочена до 770-річного ювілею з дня кончини Антонія і двохсотріччя другого відновлення обителі в 1794 р

Антонієві-Димська монастир 30 жовтня 1997 був переданий РПЦ і як скит приписаний до Тихвінської обителі.

У 2000 р почали відновлювати головний собор, роботи тривають до теперішнього часу. Стараннями ігумена Євфимія, настоятеля Тихвинского монастиря, в 2001 р в обителі відбулося друге знайдення мощей Антонія. До 2008 року вони перебували в Успенському соборі Тихвінської обителі, а потім були повернуті в Троїцький Антонієві-Димська чоловічий монастир.

На Димська озері в кінці дев'яностих роківдвадцятого століття звели дерев'яну каплицю преподобного Антонія, в 2011 році її замінили кам'яною каплицею. Крім того, була побудована купальня і облаштований берег.

6 жовтня 2008 р Антонієві-Димська монастир отримав статус самостійної обителі, його настоятелем був призначений ігумен Ігнатій.

Подвір'я в Санкт-Петербурзі

У 1893 р за проектом архітектора Н. Никонова для Санкт-Петербурзького Єпархіального Братства була зведена церква Покрова Пресвятої Богородиці. Вона має два престоли: внизу - мученика Воніфатія, а вгорі - Покрова Пресвятої Богородиці. 19 червня 2012 р церква отримала статус подвір'я Димська обителі. Перша служба в храмі мученика Воніфатія пройшла 11 серпня 2012 року.

Антонієві-Димська монастир: як доїхати

Обитель знаходиться в Боксітогорск районіЛенінградської області, в селі Червоний Броневик, п / о Галічний. Доїхати до неї можна з автовокзалу Санкт-Петербурга на обвідному каналі. Необхідно сісти на рейсовий автобус, наступний до Пікальово або Бокситогорска, вийти на зупинці "Галічний", після чого пішки пройти три кілометри.